Літак, немов змагун, бере розгін,
костричить кострубатий, гострий лоб,
як віл, вдаряє до повітря стін,
іде в повільний гін, пізніш в галоп.
Шалений вітер дме від дужих крил,
нараз підстрибує, дере муслін
імли та пнеться стрімко в неба схил.
Відштовхуємо землю, наче м’яч.
Рев, гуркіт обіймає нас в кліщі.
Залізний круче, перестань, не кряч,
не вий! Ох боже, як тріщіть, тріщіть.
Колеса в хмарах – наче ноги в стремю.
І вихилюся поза край над мряч,
аж серце випаде із рук на землю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Антонич Богдан-Ігор – Лунатизм Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято, перестань, перестань, о молюсь, перестань! О чому, о чому і мене, і тебе, о […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Велика подорож Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто, й не бажаю ні від кого я нічого, й вже ніщо мене не лякає, хоч […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Рубач Ч. 2 О чорний пугачу, не кряч, що всюди лиш журба є, бо є ще радісний рубач, що дрова з піснею рубає. Ще є веселий […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Прочитан Уздовж причілля тінь лягає вогко, а коло брам розколений колодязь, у землю встромлений, немов колода, зеленим, молодим сміється мохом. Патлатий, кучерявий прочитан руками обіймає червінь […]...
- Павло Мовчан – Вечірнє Де ж ти журно, круче, крячеш, що тебе я і не бачу? Чи від поклику відстав, чи всотала висота? На вустах моїх німих махаоном крик […]...
- Павло Мовчан – Вечірнє (З циклу “Золоті ключі”) (З циклу “Золоті ключі”) Де ж ти журно, круче, крячеш, що тебе я і не бачу? Чи від поклику відстав, чи всотала висота? На вустах […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Лещетарі На кичери, гори, ліси, мілкого срібла басейни – навпрошки, навскоки, навкоси, навпрямки, навперейми! Вітер гір, мов холодна вода, вимиє нам легені. Морозу сила молода висталить […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Бронзові м’язи Збірка “Привітання життя” (1931) Пісня змагунів Сонце любимо та спорт, Наша пісня складена в мажорній гамі, перегонів любимо бурхливий гамір, просто й без хитання в […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Уривок Боюсь згасити світло лампи, бо може стати ще страшніш, і ніч, розкладена на ямби, у серце вбилась, наче ніж. Ніяк заснути! Кличуть півні, годинник б’є, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Вітражі і пейзажі Збірка “Привітання життя” (1931) Перший сніг Осінь переїхала по полі возом золотим. Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим. Сонце з батогом проміння вогняний погонич. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Праліто 1 Впливаємо в соснове море, в сосновий шум, сосновий спів. Над нами небо неозоре, над нами дах струнких верхів, над нами віддихом глибоким парують оліясті […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Спротив Чи то струни, чи не струни, чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, що садами ніжно пах. Навіть скрипки срібні жили не заплачуть серед […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Молодий поет Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце туга стукає, мов пугач. Тоді […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ніч на площі Юра Північ чорна, наче вугіль, ходить тінь по площі Юра, в’ються обручами смуги на блискучих сірих мурах. Місяць – таємничий перстень, вправлений у ночі гебан. Будеш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До нас! Каштани в ранок сивий, попелястий шуміли над твоїм вікном. Ти встав, щоб далі ткати, далі прясти турбот, пісень та мрій фантом. (Каштани наче прапори хвилясті). […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Кличу Ці слова схвильовані, ці слова неспокійні, грізні. Їддю часу опльовані, наче коні бичовані батогами, злітають пісні. Це тобі я складаю дань слів, динаміко суворих днів! […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Mater dolorosa Страдальна мати В темну, чорну ніч віяли вітри. Срібних зір не ліч; мерехтять лиш три. Три самітні зорі, наче сльози три, наче перли в морі, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Amen Амінь Закінчений концерт, лиш відгомін – омана. Кінець усього – смерть, таємна і незнана. І радісне й сумне минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Елегія про перстень молодості Розсунулись, мов карти стіни, угору стеля поплила, і вікна згасли в синій тіні, найближчі речі вкрила мла. Так ява стала сном. Уже не стеля, лиш […]...
- Антонич Богдан-Ігор – До музи 1 Навіщо ти прийшла до мене й застукала в вікно? Навіщо серце б’є шалене, а думка з ним водно. Навіщо ти прийшла до мене, веселкою […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дороги Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранок юнаків Вилітають – лиш стопи дзвенять, аж майдан задрижав, розспівався. Наче курява, стукіт піднявся, мов туман, коли вітер шугне, буря кроків пливе взапашне, промінливе повітря та […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Захід Над лугом хмари кучеряві, як вівці, що пасе їх місяць. Ростуть дівчата, наче трави, на втіху хлопцям і гульвісам. Воли рогами сонце колють, аж з […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весільна Для Олечки Послухай: б’є весільний бубон і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий. Чому пригасла скрипка трохи, чому тремтить […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дахи Оте село у вільхах і ліщині, де на дахах червона черепиця, загорнеш, наче в плахту, в небо синє та молодість загорнеш в таємницю. Калинову чи […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемховий вірш Вже ніч нагріта п’яним квіттям димиться в черемховій млі, і букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі. Стіл обростає буйним листям, і разом […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Зелена Євангелія Весна – неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, на столі слов’янський дзбан, у […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Хліб насущний У дно, у суть, у корінь речі, в лоно, у надро слова і у надро сонця! В екстазнім шалі, в час, коли найтонша, роздерти вглиб […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весняна ніч Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду – ніч палить – тебе, далека зоре, Єво! Карузо ночі – тенор місяць […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Чому? У ванні короп золотистий плюскоче, наче з піни панна, і в куряві рожевих іскор кружляє веретеном ванна. Мідниця ранку повна піни із мила сонця. Миють […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Давній мотив Там хата білена, й осніжені каштани, і місяць, наче сторож, ходить коло хати. Це не сторінка з давнього роману, це спомин хлопця, що не вмів […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пізня година Об вікно кажан крильми вдаряє, все принишкло, стихло, охололо. Безвість манить нездійсненним раєм, наче ртуть, спливає в жили холод. Ходиш, ходиш, дивні тіні водиш, з […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску, музика […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Привітання життя І день і вік однаково минають. Не задержать нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій спить, обі у третій, та, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Любов У правилі математичнім світа за дужки викинена невідома, незнаний косинус днів наших літа. В далекій подорожі, навіть вдома дарма шукати слів її німих. Коли здається: […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Поворот Вернувся я, де вільхи й риби, де м’ята, іви, де квітчасті стіни; і знов цілую чорні скиби, припавши перед сонцем на коліна. Ой, похилилось надо […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Малий гімн Стріла намірена до льоту, струна настроєна до гри. Червоні зорі, мов монети, в калитці вечора лягли. А серце? Серцю лиш п’яніти, тремтіти і кохать йому. […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Світанок Сплигнула ніч з шумких дерев, втікаючи понад дахами. Замаяв голуб і дере крильми хмарин іржаві плями. Мов дзенькіт товчених склянок, ясна музика підпливає. Світанку куриться […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Запрошення Вже спалюється день на вугіль ночі, росою вечір трави з попелу полоще, і ляк, мов свердел, твоє серце точіть, і місяць тіні згублені полошить. Самітний […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Весілля Почалось так: упився я від перших власних строф похмілля. Був тільки місяць дружбою на мому з піснею весіллі. Як сталось те, як задзвеніло, сказать не […]...